- кричани
- -і́в, мн., мисл., розм.Загоничі, які своїми криками на облавному полюванні підіймають звіра і наганяють його на мисливців.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
кричани
Смотреть что такое "кричани" в других словарях:
въпити — ВЪПИ|ТИ (338), Ю, ѤТЬ гл. 1. Громко протяжно кричать, вопить: Въздыхаимъ без часа въпиимъ въ ср҃дци. (στενάξωμεν) Изб 1076, 262 об.; чьто тако въпиѥши и зовеши николѹ. ЧудН XII, 73б; съ гнѣвъмь великъмь въпи˫ааше. о нѹже старьцѩ сего ЖФП XII,… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
наоучитисѧ — НАОУЧ|ИТИСѦ (282), ОУСѦ, ИТЬСѦ гл. 1.Изучить, постигнуть, усвоить: ѿ нѥго ˫аже ѡ истинѣ наѹчьс˫а. (μοϑοι) ЖФСт XII, 127; котории наѹчитисѧ хотѧть цр҃квьнаго ѹчени˫а. УСт XII/XIII, 221; ѿ мондана. i прискиллы. наѹчишасѧ ереси КР 1284, 79б; да… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
одиночьство — ОДИНОЧЬСТВ|О (2*), А с. Одиночество: не бо суть тѧжка. ни ѡдиночьство. ни чернечьство. ни голодъ. ЛЛ 1377, 79 об. (1096); вопи˫ахъ же азъ великымъ кричаниѥмь. одиночьства своѥго. Пал 1406, 89б … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
